Місяць молодий на небі зіроньки сіяють, дівчатонька цього вечора - доленьку шукають.
Тут і дзеркало й вода, і свята пшениця, півника внесли до хати, який буде чоловік, він має вгадати.
Тут він в дзеркало заглянув - чоловік ледачий, коли водиці півень напився - доленька пропаща, а от як зерна наївся, радості безмеж,буду мати хозяїна і добробут теж.
Коли повний місяць в небі, вийди на поріг,де собаки гавкають, звідти й чоловік.
Вийшла стала на порозі, тишина гуляє, як загавкав у сусіда, в них хлопців немає.
Ми вареників зварили, кота пригощаєм, котрої першої він з'їсть, та й велін одягає.
Чи то кіт був не голодний, чи варнники гливкі, не з'їв зовсім він нічого, понадкусював усі.
Дзеркало ми під подушку на ніченьку клали, заглядали зранку, доленьку шукали.
Чоботи свої складали від столу до порогу, чий крайній буде у дверах, тій щастя від Бога.
Чи то заміж поспішали, чи то ніч казкова, вірили ми щиро в диво, ніч не спали вдома.
Було це дуже давно, це не сон і не кіно, на Андрія -вечорниці, так гуляло все село (Галина Вірянська) Дякую. Все так і було, слово в слово.
Немає коментарів:
Дописати коментар