8 травня в Україні день пам’яті жертв Другої світової війни та
примирення між країнами – учасниками Другої світової війни. Це важливий
пам’ятний день, який відзначають 8 травня, в річницю капітуляції нацистської
Німеччини (цю подію прийнято розглядати як символ перемоги над нацизмом).
День
пам’яті та примирення встановлений Указом Президента №169/2015 «Про заходи з
відзначення у 2015 році 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці
завершення Другої світової війни» від 24 березня 2015 року.
З метою гідного вшанування подвигу
Українського народу, його визначного внеску у перемогу Антигітлерівської
коаліції у Другій світовій війні, висловлення поваги усім борцям проти нацизму,
увічнення пам’яті про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів,
депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки війни, посилення турботи
про ветеранів війни, учасників українського визвольного руху цього періоду, жертв нацистських
переслідувань, утвердження спадкоємності традицій воїнів – переможців нацизму та нинішніх захисників Вітчизни, консолідації суспільства навколо
ідеї захисту України… установити в Україні День пам’яті та примирення, який
відзначати щороку 8 травня…
Отож,
бібліотека спільно з учнями місцевої школи годину скорботи провели біля пам’ятників
невідомим солдатам на Летичівському кладовищі. Учні послухали розповідь про двох невідомих
солдат, які поховані приблизно в 1942 році
жителями села на місцевому кладовищі. Старожили розповідали, що близько
30 років тому до одного з них приїздила мама провідати свого сина , але на превеликий жаль
прізвища так ніхто і не пам’ятає. Тому вони так і залишились невідомими
захисниками нашого краю. Дуже давно, уже
покійний, вчитель – Чекман Василь Григорович, який довгий час працював в
Летичівській школі опікувався цими
могилами разом з учнями. Тоді і були зроблені огорожі та невеличкі пам’ятники і з тих пір всі жителі завжди провідують на
кладовищі солдат. З цього року я запропонувала, щоб могилами опікувались учні
нашої школи, адже ці солдати залишились в наших серцях невідомими солдатами
Другої світової війни. Завдячуючи яким сьогодні ми з вами живемо на рідній
Україні. Про це потрібно пам’ятати і розповідати наступним поколінням, бо всі
ми добре знаємо, що без минулого немає майбутнього.
