Літо-літечко

Летичівська бібліотека філія Монастирищенської публічної бібліотеки Монастирищенської міської ради. Відгадайте загадку. Зрілі вишні у саду, і суниці у ліску, теплі дні, барвисті квіти, нам дарує щедре... так це - ЛІТО!!! Літечко - це безтурботна пора канікул, розваг, веселощів, але це ще й прекрасна нагода для читання. Завідувачка Валентина Рябець пропонує на канікулах, читанню приділяти одну годинку в день, лежачи в гамаку чи просто на траві у дворі. Сьогодні про це, ми домовитись з сестричками Аліною та Крістіною Петриченками та Соломією Андрушко. Приєднуйтесь, бо хто читає, той багато знає.

Бережи українське – носи вишиванку!

Декілька родин, люб’язно прийняли запрошення відвідати світлицю однієї господи , яка є при Летичівській бібліотеці філії Монастирищенської публічної бібліотеки. Чотири родини: Марчуків, Яловенків, Стадників, Чуйковських дали згоду бути фото моделями для виставки, яку ми присвятили відразу трьом гарним травневим святам: День матері, День родини, День вишиванки, ото ж ми, об’єднали їх в одне свято та ще й хотілось не забути про бібліотеку, про духовність, про традиції і обряди нашого народу. Слово мама, зазвичай, ми говоримо першим в житті,читаємо його першим, тому воно є святим для кожної людини, а бабуся це теж мама, але доросліша, мудріша , поважніша. В родині ці дві жінки є оберегами кожного члена сім’ї, бо хороша родина – це тепло, затишок, любов, повага, традиції, які започатковуються з дитинства і беруться з собою у доросле життя. Свято вишиванки, яке ми святкуємо з 2006 року – воно відображає особливу національну традицію українського народу. П’ятнадцять років ми одягаємо вишиванку, яка є нашим традиційним одягом, оберегом кожної людини. Коли всі в родині одягають вишиванку, повірте, бере гордість. Дякуємо бабусі Ніні Яловенко та її онучатам –Артурові та Ангелінці та їх мамі Тані Гоменюк; матусі Марині Марчук та її доні Настуні; мамі Тані Стадник та її чудовим діткам – Анічці та Дімчику, молодій мамі Любашці Чуйковській та її малесенькій донечці-квіточці Ангелінці, за світлини, які ми зробили в світлиці однієї господи, до речі, після оновлення. Валя Рябець, завідувачка Летичівської бібліотеки філії запрошую всіх бажаючих відвідати нашу світлицю. Бережіть українське, шануйте матір, носіть вишиванку не лише на свято, а завжди, і нехай вона береже вас від бід і зла.

Краєзнавча розвідка

Летичівська бібліотека філія Монастирищенської публічної бібліотеки Монастирищенської громади. Друзі, хочемо поділитись з вами тим, що сьогодні у всіх на вустах. 2-ге місце за кількістю балів від глядачів, 5-те місце у підсумку – гурт Gо-А, супер!!! Виконання на одному подиху, пісня "SHUM" – неперевершений шедевр, (до речі, Шум – в українській міфології - це дух лісу), який наші українські співаки розбудили в Роттердамі. Дуже зворушливо, що пісня прозвучала саме українською мовою. Це все ви вже знаєте, а розповідь буде про засновника гурту Gо-А Тараса Шевченка і ось чому. Коріння його роду походить з Монастирищини, а саме – з нашого села Летичівка. Його прапрабабуся народилась в заможній селянській летичівській родині - Сніцарів. В 1870 році при Летичівській церкві виникла парафіяльна школа. Приблизно у 1880-1890 роках в ній навчалася Марія Іванівна Сніцар, а наприкінці 1890 років вчителем у школі служив Маркіян Степанович Тебенчук, прапрадідусь нашого Тараса. Маркіян Стефанович довгий час столувався в родині Сніцарів і згодом одружився з Марією Сніцар. В 1892 році у подружжя народилась перша дівчинка, яку назвали Євгенія - це прабабуся Тараса. Євгенія Маркіянівна Тебенчук - заслужений вчитель України, найстаріша жителька України, яка прожила, уявіть собі, сто одинадцять з половиною років (1892-2013). До речі, авторка розвідки Валентина Рябець була знайома з цією інтелігентною, освіченою, доброї душу бабусі. У Євгенії Маркіянівни, одна із дочок була Ліда - це бабуся Тараса. Лідія Іванівна Лівчук народила донечку Олю - це мама нашого Тараса. Коли в родині Ольги та Михайла Шевченків народився хлопчик, то мама дала йому чудове ім'я - Тарас. Родина жила в Києві, але і бабусю Женю, і бабусю Ліду тягнуло туди, де було родове коріння. І вони, десь в дев'яностих роках, в Летичівці купили хату для дачі, і з тих пір всі канікули Тарас проводив тут . Наша гарна квітуча природа, спів соловейків - все це поклало початок його захопленню музикою. Перші мелодії він награвав саме тут. Не дивлячись на те, що родина не дуже підтримувала захоплення хлопця, гадаючи, що це несерйозно, Тарас ішов вперед. Закінчивши Київський національний економічний університет, музиці не зрадив, вона полонила його серце на все життя. Якийсь час вони з Олексієм Потапенком грали в реп-гурті, Тарас в цей час багато писав, але через певний час їх погляди на творчість розійшлися і Тарас створив свою групу Gо-А. Назва означає "Повернення до коріння", символізує початок. На "Євробаченні 2021"в Нідерландському Роттердамі наш гурт представив пісню "SHUM", в основі її лежить давня українська веснянка. За правилами Конкурсу пісня не може бути народною, тому текст змінено на авторський. До речі, в січні місяці цього року, Тарас приїжджав в Летичівку, щоб все обміркувати, говорив, що тут йому дуже комфортно працювати. Ото ж, ми вітаємо наших конкурсантів, а особливо нашого земляка – Тараса Шевченка, ми пишаємося їх виступом. Обрядові українські пісні - це чудо, а відродження українських традицій в сучасній обробці – це дуже гарно і зворушливо. Авторка розвідки Валентина Олександрівна Рябець дякує Ользі Леонідівні Шевченко за інтерв’ю та світлини з сімейного архіву. Вона гордиться своїм сином, невісткою Олександрою та онучкою Улясею. А також бібліографу Монастирищенської публічної бібліотеки Галині Михайлівні Тимошенко за рекомендовану книгу «Життя присвячене педіатрії. До 90-річчя з дня народження професора Галини Михайлівни Тебенчук» /упоряд. Т. О. Гуща; ред.: Ю. В. Вороненко, Г. В. Бекетова. – 2017, яка є у фонді книгозбірні.