Іду з дитинства до Тараса

У стінах Летичівської сільської бібліотеки був проведений виховний захід: «Іду з дитинства до Тараса» до 205 річниці від Дня народження Великого Кобзаря.

         Кожного вівторка до майбутніх першокласників Летичівської школи приходить на заняття їхня майбутня перша вчителька – Зіменс Лариса  і користуючись нагодою, вихованці дитячого садочка «Малятко» (завідуюча Бабурець Оксана та вихователь Стадник Тетяна) завітали до бібліотеки на виховний захід.

В похилій хаті, край села, над ставом чистим і прозорим

Життя Тарасику дала кріпачка-мати, вбита горем

Шевченків край… так називають Черкащину. Тож у селі Моринцях, у родині селянина-кріпака народився великий поет, художник. Бібліотекар розповіла дітям про дитячі роки маленького Тарасика, про його життя, незважаючи на те, що народився поет у бідній кріпацькій сім’ї і дитинство його було тяжким і безрадісним, малий Тарас ріс допитливим та розумним хлопчиком.

Хоче малювати, прагне він до знань, та за це багато зазнає знущань.

Дітки та гості також почули розповідь про побут та життя української родини того часу, дізнались хто такий дідусь-Кобзар, що це народний співець і почули розповідь про саму головну книжку Тараса Григоровича.

В бібліотеці на стіні, висить портрет у рамі

Він дуже рідний і мені, і татові, і мамі.

Він стереже усіх нас, він знає наші болі

Ми добре знаєм це –  Тарас, що мучився в неволі.

Наш народ береже Кобзар, як святу книгу, і я, сподіваюсь, що така дивовижна книга є і у ваших оселях, дорогі дітки, бо вона дуже тісно пов’язана з життям українського народу, вона вважається святинею України.

Тихо на дворі. Ні вітру, ні хмар. Ані шелесне верба височенька

Наші дітки відкрили Кобзар, вихователька вголос читає Тараса Шевченка.

Уклін тобі, Тарасе, великий наш пророче,

Для тебе вірно б’ється це серденько дитяче

За тебе вічно б’ється, за твої заповіти

Чого батьки не зможуть, те зроблять їхні діти.

Бо вся наша слава не вмре, не загине

Наш Тарас Шевченко – сонце України.